Фінішна пряма


От і настав час, тієї гри котра поставить крапку в цьому сезоні. На це видовище зібралось немало глядачів та вболівальників, кожен із вогнем в очах спостерігав та вболівав за своїх фаворитів.

Гра команд «Баришівка» та «Рудницьке», принесла неабияке задоволення, адже всі гадали, що сьогодні як і всі рази до цього «Рудницьке» переможе. Та не так сталося, як гадалось. Весь екшн розпочався, ще в першій партії, коли команда «Баришівки», незважаючи ні на що вирвала перемогу та змусила задуматись суперника над всім. Перша партія, стала поштовхом того, що і наступні партії не варто віддавати суперникові. Хоча й капітана команди сьогодні не було, але десь в душі хлопці розуміли, що він з ними.Коли ж справа дійшла до другої партії, все пройшло настільки швидко, що навіть судді не встигали реагувати на забиті м’ячі. «Баришівка», сьогодні була зарядженою як ніколи. Але коли м’ячі почали летіти лише в певних гравців – Гапона Володимира та Йосипенка Богдана, то вони дещо розгубилися. Та другу партію не віддали.

Але на третю партію втома дала про себе знати, адже рахунок йшов крок в крок. Піддубний Андрій – той хто полюбляє «притушити» м’яч комусь об голову, не перебив сітки.. Команда бере хвилину, та після хвилинної перерви мало що змінилось, адже почалась паніка на полі. І знову хвилина – невже це все? Та «Рудницьке» вирішило подратувати хлопців, і почало подавати майже під сітку, в один з таких моментів Йосипенко Богдан, гадав що підніме м’яч, що за секунду міг опинитись на підлозі, та підняв його в аут. А за наступну подачу, то взагалі немає слів – пасуючий поліз на прийом, де таке бачили? Як би не старались, та третьою партією довелось поступитись.

З трибун донеслась цікава фраза, «хлопці так грають, неначе за золоту корову» – не за корову, а за кубок.

Та дійсно, боротьба була запеклою. Четверту партію почали так само швидко, як і попередні. Сили так само, як і нерви були просто на межі в обох команд. Адже, якщо «Рудницьке» виграє цю партію – буде тай-брейк (5 партія), а сили то не ті, але нікому не хочеться програвати. Суперники – «Рудницьке», здавалось що поставили собі за ціль – набити шишок Срібному Сергієві, та нажаль ця ціль не виправдала себе. Коли рахунок був рівним, і на таблі було «24:25», в залі просто вирував дух суперництва, він готовий був спалити все до тла, та «Баришівка», вирішила, що сьогодні успіх – на їхньому боці, та забрала партію з рахунком «29:27»!

Після цього матчу, варто задуматись над фразою: «Навіть переможці, колись бувають останніми!».

Start a Conversation

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *